Бер 31
2009
У лісі соловейка чути щебетання-
своїми співами він зустріча світанок.
Старого дуба долина зітхання.
І шепче листя на деревах: "Ранок" .
І прокидається навколо усе вмить:
фіалки заспані труть оченята,
ясен пробуджений тужно шумить,
і прокидаються маленькі солов’ята.
О, глянь, кущик малини ворухнувся,
Стурбовано вовтузиться хтось в листі.
А в ньому зайчик спав. Проснувся
і спантеличено: „В малиновім намисті?"
Бер 31
2009
Вже щебету птахів не чути…
І часто дрібний дощик шелестить…
Вже осінь. Скільки літу бути?
І лист барвистий з дерева летить…
Напевне, падав дощик кольоровий,
Бо хто ж тоді розфарбував все навкруги?
Чому ж тоді лист жовтий і червоний
На землю плавно падає згори?
Паде листочок клена чи калини-
І хай навколо зачека весь світ…
Бо вітер, як та матінка дитину,
Кладе листок в колиску у траві.
А ця трава–тепленька, мов перина,
Шовкова, різнобарвна, як килим.
І спати йде туди один листок-дитина,
А інший планерує вже за ним.
Аж з-за хмаринки сонце вибігає
І з неба– глип, весело, навкруги.
Поганої пори в році немає,
Бо кожна з них чудова. Ти диви!
Tags: Весела осінь різнокольорова
Бер 31
2009
Зранку Сонце вибігає
із-за поля, із-за гаю,
все вперед біжить-спішить,
не спиняється й на мить.
Озирається тривожно–
зупинитись-бо не можна.
Навіть Хмарку, як здибає,
вмить навколо оббігає:
треба ж людям-бо світити,
а не Хмарці догодити.
Треба ж Грозу не пустити
на запашні людські жита,
людей треба добре гріти,
як малят треба леліти.
Отож Сонце поспішає
і людей обігріває.
Треба встигнути за день
всіх-усіх зігріть людей.
Тож не дивно що надвечір
Сонце мокре з ніг по плечі.
І усю оцю водичку
вмить скидає на травичку,
щоб вона собі умилась
і ніколи не журилась!
Tags: Сонце
Бер 31
2009
Іде весна. Навколо прокидається усе.
Й веселе птаство повертається додому,
на своїх крилах ніжність і тепло несе
й співає всім, щоб радувались тому.
Радіють всі–дерева, трави, квіти–
що вже прокинулись зі сну.
Весняний вітер хита деревам віти…
Вітає дуб з пробудженням весну…
Усіх віта промінчиками сонце…
І соловейка чути щебетання ,
Вже загляда цвіт вишні у віконце.
Із лісу чути вже зозуль кування.
Поглянь, як гарно стало навкруги-
Пташки співають про прекрасне почуття.
А ти живи! Дивися і твори!
І не кажи що мало бачив за життя!
Бер 31
2009
Річка тече. Тече й не перестане.
Текла, тече й тектиме ще тоді,
коли на світі нас уже не стане,
і зміниться багато на Землі.
Минають дні, минають пори року,
Вмирають звірі, люди, цілі села,
З"являються нові-такі, що аж нівроку…
А річечка біжить собі весело.
Шумить, дзюркоче–як саме життя.
І тут бурлить, там–шепче під вербою.
І плине, немов час–без вороття.
І довго тішитиме нас з тобою!
Бер 31
2009
Світить сонечко яскраве,
віє вітерець ласкавий,
хмаронька по небу пропливає-
літо настає, весна минає.
Пернаті друзі літають,
Танцюють, радіють, співають.
Уквітчані луки й поля.
Радіє й сміється земля!
Любе літечко прийшло!
Тепло й радість принесло!
А найщасливіші-діти:
Канікули– як не радіти!
Бер 31
2009
Сперечався Морозець із Дубом стареньким:
чи прийде уже весна теплая-тепленька,
чи розбудить тихий ліс зі сну зимового,
а чи додасть ще зима холоду нового.
От і каже Морозець: „Зима, звісно, прийде!"
Ну а мудрий Дуб своє: "Бач, весна надійде!"
Із впертого Морозця вже аж вода ллється,
Ну а Дуб, ти собі знай, бруньками сміється!
Так, летить уже весна і до нас крилата ,
А за нею розквітає квіточок багато!
Бер 31
2009
Людина є. Це факт. Вона існує.
І незалежно – радісна вона , а чи сумує,
сміється, плаче, чи співа–
вона існує, і вона жива.
А звідки взялася–ніхто не знає,
і не один вже відповідь шукає.
Говорять: мавпою блукала,
вогонь з каміння добувала.
Ще й інше є припущення в землян:
прибула зграйка інопланетян,
людину скинули з „тарілки"– обживайся,
весела будь і посміхайся.
Тим часом і забули, що людину
створив Господь на шосту днину.
Для чого ж марно часу витрачати,
Для чого знайдене уже шукати?
Tags: Звідки взялася людина
Бер 31
2009
Поглянь лише в той незбагненний світ,
де все живе -кущі, і трави, й квіти,
де вільний звіра крик і птахи вільної політ,
де вітер колиха дерев зелені віти.
Тут все живе і Божим є творінням.
І Бог створив тут кожен камінець.
Тож, хоч великим є Його терпіння,
Любім усе те, що створив Отець.
Нам ж не під силу досконале щось творити,
Давайте хоч не будем нищить те,
що Бог створив– не нам судити,
чи має жити кущик цей , звірятко це.
Коментування вимкнено