Сонечко

Зранку Сонце вибігає

із-за поля,  із-за гаю,

все вперед біжить-спішить,

не спиняється й на мить.

Озирається тривожно–

зупинитись-бо  не можна.

Навіть Хмарку, як здибає,

вмить навколо оббігає:

треба ж людям-бо світити,

а не Хмарці догодити.

Треба ж Грозу не пустити

на запашні людські жита,

людей треба добре гріти,

як малят треба леліти.

Отож Сонце поспішає

і людей обігріває.

Треба встигнути за день

всіх-усіх зігріть людей.

Тож не дивно що надвечір

Сонце мокре з ніг по плечі.

І усю оцю водичку

вмить скидає на травичку,

щоб вона  собі умилась

і ніколи не журилась!

Tags: Сонце